Фотографії та трошки думок
Що ж, перебирання архівів з піддупником добігло кінця, хоча, менше архівів не стало. Але було цікаво, дякую за запрошення, Олексію!
Закрию маленьку серію аерофото з Західного парку (Westpark) в Мюнхені, буквально двотижневої свіжості — ми довго збиралися і, звичайно, дощ таки пішов. Але в перервах між душем я встиг «політати», а дівчата - погуляти.
Що робити, коли прогноз (та й погода за вікном (каже "лило, лиє та литиме"? Шукати, де не лиє ... ну й що, що в Тіролі, то ж недалеко :)
Загалом, до водоспадів Штуйбен можна підійти з двох боків: від електростанціх біля Ройте (Reutte), або від Plansee. Ми обрали перший варіант, з повернням через Ministersteig (забігаючи наперед, варто сказати, що мені особисто сподобався саме такий маршрут, хоча Outdooractive пропонував навпаки). Самі каскади доволі гарні, мають пару точок для огляду та можливості для каньйонінгу чи як то називається — ледве дочекався часу, поки там не з'їжджали на дупі чергові групи...
Вище каскадів теж цікаво: нічого не натякає на водоспад.
А нижче можна насолоджуватися спокійними потічками.
Озеро Айб (Eibsee), мабуть, є одним з найпопулярніших озер неподалік Гарміш-Партенкірхена і не в останню чергу завдячує цьому своїй гарній доріжці навколо озера, прохідній навіть взимку. Ось і ми давніше перегулялися — причому навіть не просто пішки, а ще й з дитячим візком-всюдиходом та, звісно, фотоапаратом ... :)
Друге фото з 10, що мають бути за 10 днів. Ура, вже 20%! :)
Цього разу в кадрі околиці перевалу Стельвіо. Що ще сказати? Мабуть, оця сувора краса гір, — то основна причина, з якої я їду в гори. І тиша.
Мені колись перло написати про Високий Пайсенберг, але, навіть не шукаючи, готовий зізнатися, що забив або забув. Втім...
Сама місцина є знаковою як для любителів споглядання гір, так і для шосейних роверистів, — то, мабуть, єдиний горб на теренах Баварії з більш-менш цікавим по протяжності підйомом (перевальчик біля Кохеля по-перше мацьопкий, по-друге, там завжди забагато транспорту). З горба є чудовий вид на Альпи, від Альгоя до Карвенделя, для бажаючих погамцяти — хороший ресторан. І так, тут теж люблять бувати моторизовані, але, позаяк дорога не веде нікуди, їх як-не-як менше.
В кадрі ресторн Bayerischer Rigi (рекомендую, повільно, але смачно — та й вид...), церква Вознесіння Марії та метеостанція Deutsche Wetterdienst (найстаріша метеостанція в світі з неперервною історією).
Інколи один лише поворот кільця зуму об'єктива радикально міняє сюжет...
Майстерність, звісно, не проп'єш, але несподіванки трапляються... (ц)
Давненько нічого не знимкував на довгих витримках і ось, зібралися. І одразу пішло: пульт до камери, виявляється, давненько вмер. І ще щось. Добре, що не забув, з якого боку до штатива прикручувати. Доїхали до водоспадиків помежи Шпітцінг- та Шліерзее, обвішалися, чим можна обвішатися, та пішли згадувати, що воно таке. А вийшло — отаке.
Насправді це лише нижній каскад з трьох, позаяк на другому карма відігралася і я запоров кадр, не помітивши крапельку води на фільтрі (та отримавши гарну засвітку), але й тим тішуся.
Якщо ж взяти трошки вище (так, світла саме там не було й не передбачалося, але ж цікаво), виглядатиме наступним чином. За дуже великого бажання у кадрі можна знайти автора. Або, що значно вірогідніше, він просто хоче в це вірити, бо знає, де він був.
Продовжуючи попередній запис, варто зазначити, що навіть дзеркальна камера зі штативом вже ставлять купу задач з компоновки кадру (можна нижче/вище, підійти/відійти, посунутися праворуч/ліворуч), хоча діапазони таких "регулювань" відверто обмежені. В той самий час з високої драбини, як каже Назар, можливість вибору ракурсу ще ширша, відтак, проблем вибору ще більше.
Цікаво, що можливості зйомки в міру подібні до великого чорного фотоапарата (©): можна поколупатися в raw'ах пізніше, перескласти панорамку, вибравши проекцію на свій смак і т.ін. І, вже пізніше, прискіпливо розглядаючи скоєне, помітити себе на фото.
