Фотографії та трошки думок
Не знаю, що з собою робити та чи варто, але перестати бігати навколо ліній дахів Олімпійського парку в Мюнхені не можу. Щоразу там щось намагаюся нове побачити, з одного боку чи з іншого. І щоразу важко повірити, що це збудовано вже з пів-століття тому...
Сьогодні запрошую на прогулянку містом Пассау, воно ж місто трьох річок (нім. "Dreiflüssestadt") що в Нижній Баварії. Три ріки, які там зустрічаються, то Дунай, Інн та Ільц. А ще там є кафе з напрочуд смачним какао, відтак в нас народилося словосполучення-мотив поїздки "Какао в Пассау".
Втім, сьогодні трошечки фотовражень. Почну з, мабуть, найзафотографованішої брами.
На диво, на час нашої прогулянки в місті було небагато людей. Мабуть, даються взнаки шкільні та університетські канікули (Пассау - то вельми студентське місто). Що ж, нам це лише на руку, гуляти в спокої - це ж чудово насправді.
Тут справді цікаво гуляти неспішно, крутячи головою по сторонах та знаходячи щось цікавеньке. Наприклад, вікно з парканадцятьма фігурками бульдогів. Ну гарно ж? Я нарахував 12 бульдожиків. Полярика не прикручував і вдало сховав себе у відбитті. Добре, "вдало" - це на мою думку.
Поволі навчаючись знову не шарахатись від …
Вчора, вдосталь набавившися у сімейну студію і залишившися зі спалахами наодинці, вирішив позбочуватися черговий раз в автопортреті. Ну а що - світло вже стоїть, треба лише втрафити в позу, не надто тупий вираз обличчя, потужність пих, схему світла, фокус і побігати туди-сюди від камери до стільця і назад.
Задачею максимум, як колись писав Сергій Родіонов у своєму блогу 80/20 Фото, було отримати чорну або майже чорну стіну на фоні, враховуючи, що насправді вона біла (і, як наслідок, відбиває до-фі-гі-ща світла). Перша спроба із софтбоксом та парасолькою та схемою "метелик" закінчилася жалюгідним провалом - стіна ставала десь сірою картою, але ні грама більше. Думка про прапори (вони ж ґобо), сітку та стріплайт дали бажане, залишалося втрафляти в глибину різкості - але за десяток кадрів склалося все. Ну тоді ще два десятки виправити вираз морди ліца і вуаля! Готово.
Вчора казки для дорослих обіцяли дощ та іншу каку, але дівчата переконали не сидіти вдома. Куди ж в дощ? Ну правильно, в ліс. Неподалік був давно вже позначений водоспадик, одна тільки особливість, - він добре в яру. Здоровий глузд підказував, що буде багнючка, а OSM передрікала щонайменше двічі перетинати потічок. Ну нічого, взуття є, настрій є, поїхали...
В цьому випадку gore-tex в капцях придався. Форсувати потічок вдалося з сухими ногами (а от Юлі повезло менше). Пострибавши навколо водоспадика з ширококутником та поляриком відмітив, що потреби у сірому фільтрі нема - камера справлялася на улюбленій робочій чутливості не робити з водоспаду молочні ріки, а полярик дозволив підкреслити відбиття неба. Наостанок чинно пуцьнув селфі (вже зі штатива, з пультом) та й потопали до машини, стрибаючи у калюжі.
Пригадую, коли лише-но переїхав до Мюнхена, парк замку Німфенбург мене вразив - такий собі ліс з гарними доріжками посеред міста. Зручно ще й те, що мій офіс знаходиться буквально через залізничну колію від парку і, якщо на прогулянку через обід часу нема, то для пробіжки - саме те, що треба. А кількість доріжок дозволяє часто міняти маршрути, було би бажання.
Подекуди ми там гуляємо і звичним чином, як і в лютому ц.р. Тоді був чудовий сонячний день, вітер заставляв ходити і понад три кадри поспіль клацнути я не міг - мусив ховати руки в кишені та відігрівати. Втім, пара кадрів вдалася, оце - один з них.
Альтернативний погляд у кольорі та з іншою композицією можна знайти тут.
Всього 8 місяців тому почав маленьку дурничку - переробити бложик на статику замість великого неповороткого Wordpress. Ну, жартую, просто задовбався його оновляти на кожен пчих. І новий редактор записів мене не дуже пер. Ну а як вже влізти в багно, то як не вимаститися по вуха? От і надумав модно-стильно-молодіжно перевести на якийсь статичний генератор. Першою ідеєю був Jekyll, але Ruby для мене темний ліс, як то кажуть. Наступною - Hyde, порт Jekyll на Python. Проект явно дохлий. Так дійшов до Pelican. Традиційно, за правилом 80-20, перші 80% я запиляв за тиждень - включаючи розбирання з модулями і, трясця матері тих розробників, відсутньою документацією. Ну а решту - ви здогадалися - щойно.
Втім, пісня не про те. З приводу ожившого бложика можна й фото запиляти. Ось, вибрав одне.
Тут моє рідне місто Львів з дещо незвичного ракурсу. Головний корпус "Лісотеху" так чи інак не зазнимкуєш з фасаду, його закривають дерева, причому так надійно, що тільт-шіфт-фішай …
Позавчора їздили шукати снігу і трошки сюжетів для аерозйомки, за компанію. Цікаві для себе місця згори порозглядав, літати другий акумулятор не став — аж стільки сюжетів не було. Та й світло було так собі.
Однак, подумалося, дорогою домів варто пригальмувати біля дамби Sylvensteinspeicher (водосховище на Ізарі, щo захищає від високої води Бад Тьольц та Мюнхен). Близько самої дамби сюжетів годі й шукати, для тих зйомок вистарчає телефону в кишені, а от далі, біля моста, могло бути цікаво. Здавалося, що світло скінчилося (чи то пак його й не було), але чуйка підказувала від'їхати тих пару кілометрів вбік. На місці світла теж не виявилося, то ж вирішив порозглядати все згори та й домів. Аж докладно перед посадкою спалахнуло — то встиг щілкнути останній кадр, світло згасло, хруща посадив та й поїхали додому...
Звісно, більшість бачила кадр в Інстаграмі, з відповідною обробкою на мобілі. Але все ж таки, основна мета того бзиніння та літання — в …
Знову, курва, радіо,
телебачення, курва, преса ...
Влада собі, як влада:
суцільні, курва, бандити ...
/Мертвий Півень/
Ні, не так. Знову, курва, блогери ...
Хто достатньо давно мене знає, давно в курсі, що нижче подано фото, яке точно відтворює славу фотографа — то таке фото, яке п...ть всі підряд, але ніколи не вказують авторство. Ну якби мені було шкода, так же ж ні. А тепер ще якесь стерво дозволило собі зробити з картинки униле сіре гімно (з результатом можна ознайомитися тутка; адміни пишуть, що вони лише текст додали).
То ж доводжу до відома, що це фото існує лише в цій обробці і крапка.
І його можна при бажанні купити у вигляді відбитку, оформленого належним чином.
Оу йє - і наостанок: якщо Вам приспічило десь запостити це фото - зв'яжіться зі мною, я можу обрізати під формат і дати файлика. Але, трясця, якщо просто по-тихому с...ти - жеби до …
Якось не одразу наважився в заголовку перекласти (чи то пак транслітерувати) Карвендель — назву гірського масиву в Альпах, на межі Австрії та Баварії (може, краще писати Тіролю? Австрія десь там, далеко). Хоча Вікіпедія нахабно пише, що на 80% Карвендель знаходиться в Тіролі... добре, на межі Тіролю та Баварії. Нехай.
Цей, вельми поважний, гірський масив особисто я спостерігаю доволі періодично: то від Ізара на ділянці від Вальґау (Wallgau) до водосховища Сільфенштайн (Sylvensteinspeicher), де просто чудові місця для шосейного роверизму, з боку австрійського озера Ахен (Achensee), заїжджаючи в Енґ (Eng), з боку долини Інна (Inn)... А цього разу ми дивилися на нього від озера Барм (Barmsee), що неподалік Крюна (Krün). Зрештою, літав там більше для практики відеозйомки (відео нижче додам), але по ходу справи розім'явся і в пейзажній аерозйомці.
Зліва направо: Wörner (2476), Tiefkarspitze (2435), Westliche Karwendelspitze (2385), Nördliche Linderspitze (2372).
...і обіцяне відео.
Не знаю, що про це фото написати. Мало кого цікавить, як стрибав зі штативом навколо і таке інше, та й мене самого цікавить кінцевий результат, а не спосіб його досягнення. Хіба що треба черговий раз похвалити Lee Filters, як за зручність у використанні, так і за якість. І штатив не дарма носив.
Nikon D7000, Sigma 10-20/4.5-5.6 EX DG, Lee Big Stopper, Lee ND Grad Soft 0.6