


Фотографії та трошки думок
Про Ансі словами якось іншим разом, зараз — лиш кілька картинок.
Hérisson — французькою «їжак». Тому водоспади Cascades du Hérisson, природньо, можна назвати Водоспадами Їжачка. Навіть на сторінці, присвяченій цим водоспадам, прапорці вибору мов у вигляді їжачків. Цих водоспадів насправді декілька, про що можна здогадатися з множини у назві, вздовж річки йде туристична стежка, що вимагає хорошого похідного взуття (принаймні, кросівок з доброю підошвою). Традиційно додається комфортна парковка та купа інших бажаючих подивитися :)
Їх я теж віднайшов по фотографіях на Google Maps. Бажаючим: Cascades du Hérisson на мапах.
Є зовсім невеличкі перекати, як оцей:
Інші ж можуть легко ввести в оману: приїхати в «сухий» сезон — і побачите лише струмінчик, втім, навіть швидкий пошук фотографій цих місць підкаже, що тут може бути бурхливий потік. Або купа льоду, кому і як повезе.
Маючи з собою штатив (я направду не пошкодував …
Багато місць для відвідин у Франції я шукав з допомогою шару з фотогафіями на Google Maps. Колись був Panoramio, але його корпорація добра прикрила пару років тому. Шкода, зручно було...
Так склалося і з цими каскадами. Перше знайшлася фотографія на гугломапі, тоді — назва, а далі вже справа звички. Не будучи розбещеним водоспадами ще з України, зазвичай я волію все ж таки відвідати той чи інший — і, в даному випадку, знахідка не підвела.
Водоспад розташований в муніципалітеті Ле-Водіу́ (Le Vaudioux, Franche-Comté, Jura). Зручна, щоправда, невеличка парковка (46.681310° N, 5.936899° E) — і вказівники показують два напрямки. Обидва правильні :) просто одна доріжка веде до верхнього оглядового майданчика, а друга — до середнього та нижнього. Варті відвідин — усі.
З середнього оглядового майданчика я толком не знимкував, лише роздивлявся.
Нижній тішить око іншим видом, але то …
Мабуть, саме такою Францію я не уявляв. Хоча коли ми були в Ельзасі восени 2015-го, ми бачили саме гірський регіон. Але, навіть знаючи про гірський спорт (скажімо, лижі), я не очікував саме такого виду.
З Швейцарії до Франції кермувала Юля, я ж на сидінні пасажира насолоджувався видами. Ледве встиг вихопити телефона, аби зробити цей кадр.
Сьогодні на мордокнижечці вичитав, що рідка дієта є найзручнішою: після 4-го келиха вина вже до дупи, наскільки ти товстий. Мабуть, французи знають в тому толк, як ніхто інший...
Вочевидь, я не приділив належної уваги Берну та, зокрема, його фонтанам, об'ївшись фондю акурат перед тим... вважатиму це адекватним приводом повернутися, а у винуватці запишу крім фондю хмарну погоду.
Отже, фонтани та джерела Берну (тут і надалі посилання на німецькомовні джерела).
Перші фонтани (чи краще сказати колодязі?) існували в Берні ще в ХІІІ ст., причому відомі були як природні джерела, так і приватні цистерни, а також колодязі, які вимагали додаткових зусиль для підняття води на поверхню. Природніх джерел, які «постачали» воду постійно, станом на кінець XIV ст. було відомо п'ять; одне з них збереглося й досі, на Brunngasse.
Аж до XVI ст. ці фонтани-джерела були виключно дерев'яними. Перший кам'яний фонтан з'явився в 1520 році; пізніше, в 1542-1546 рр. наявні дерев'яні фонтани були перебудовані в кам'яні, декоровані здебільшого фігурами майстра з Фрайбурга на ім'я Ганс Ґінг (Hans Gieng). Тоді ж з'вилася посада «майстра фонтанів» (Brunnenmeister).
В ХІХ ст. фонтани розглядалися, як …
В Берні ми випадково здибали виставку скульптур, присвячених сенбернарам. Вона відбувалася з 1 липня до 30 вересня, відтак в серпні ми попали акурат на середину. Відверто кажучи, я геть не замислювався, що то — подія тимчасова, інакше познимкував би їх окремо, а так ми лише зробили пару фотографій — і ті "з собою".
Шкода, звісно, що не склалося подивитися їх більше. Навіть подумати не міг (а скульптур було близько ста). Навіть програма на телефон пропонувалася, яка показувала, де «сидять» песики. Звичайно, як годиться в таких випадках, вони були розмальовані рядом митців, деякі — гарніше, деякі — простіше, кожному своє.
Фото © Юля
Більше інформації — на офіційному сайті BernARTiner, інформацію про це знайдено в місцевій пресі (The Local).
Якось ці два кадри склалися мені докупи одразу під час прогулянки навколо вежі...